Хоча це все може здаватися незначним. Клієнти часто запитують про мої особисті досягнення. Чому я маю право допомагати? Це цілком обґрунтоване питання. Багато психологів навчаються, аби знайти підтримку для себе – це часто вигідніше й ефективніше. Окрім університетської освіти, практичні навички формуються на основі власного досвіду. Як можна допомагати іншим, якщо не пройшов через власні труднощі? Стереотип, що психологи позбавлені проблем, є міфом. Ми всі маємо свої виклики. Як сказав Карл Віттакер, ми знаємо, як вирішити певні ситуації, але це не скасовує нашого власного досвіду. Кожен психолог має свого консультанта і супервізора для обговорення складних моментів.
Також існує думка, що лише одружені психологи можуть допомогти зберегти сім’ю. Це не зовсім так. Ваш біль – унікальний, і ніхто, крім вас, не може його зрозуміти.
Статистика говорить про те, що на десять психологів дев’ять – жінки, з яких лише дві заміжні. Один із десяти чоловіків – розлучений. Майже всі мають дітей, і попри це можуть надати допомогу. Якщо хтось відчуває, що не може впоратися, він просто порадить іншу особу.
Я маю свої здобутки та поразки, але залишимо моє життя моєму психологу. Я вмію будувати стосунки, ставити цілі і досягати їх, а також насолоджуватися життям. Важливо, щоб про мою роботу судили за відгуками клієнтів, які діляться своїми справжніми відчуттями.